В межах імплементованої у травні 2017 року міжурядової Угоди про тимчасове працевлаштування українських працівників у будівельну галузь на ринку праці Ізраїлю лише 426 громадян виявили бажання поїхати на будівництво до цієї країни. Про це порталу нерухомості «МЕтри» повідомили у Державній службі зайнятості України.
Як раніше повідомляла Держслужба зайнятості, залучення українських громадян планувалося таким чином, щоб вони змогли приступити до роботи в Ізраїлі не пізніше січня 2018 року. Але це так і не було зроблено.
За неофіційною інформацією, наданою співробітниками служби зайнятості, саме цьому питанню була присвячена зустріч в.о. Голови Державної служби зайнятості Валерія Ярошенко з Президентом Центру з питань міжнародної міграції та інтеграції Арноном Мантвером та консулом Посольства Держави Ізраїль в Україні Еті Біньяміном.
«Інформація щодо можливості роботи в Ізраїлі розміщена у всіх центрах зайнятості, до того ж вона постійно оновлюється. Наші співробітники продовжують інформувати бажаючих про програму та реєструють кандидатів», – виправдовувався Валерій Ярошенко.
Причиною небажання їхати до Ізраїлю в рамках міждержавної Угоди опитані порталом нерухомості «МЕтри» потенційні кандидати та співробітники служби зайнятості називають жорсткі умови для українських робітників, які можна охарактеризувати як такі, що наближені до дискримінаційних.
Портал нерухомості «МЕтри» вже писав докладно про жорсткість умов офіційного працевлаштування в Ізраїлі. Зокрема, повідомлялося про те, що за оформлення документів при подачі заявки потенційний гастарбайтер витратить близько 28 тисяч гривень. Втім, це зовсім не гарантує запрошення на роботу. Якщо ж кандидату пощастить і запрошення на роботу таки надійде, то йому ще доведеться з власної кишені заплатити за авіаквиток до Ізраїлю. Далі українським гастарбайтерам доведеться сплачувати чималі кошти за житло у, м’яко кажучи, спартанських умовах, медстраховку тощо. Із заробітної плати українців навіть вираховуватимуть місцевий податок на прибуток та внесок у ізраїльський фонд державного соціального страхування. При цьому, з точки зору нарахування пенсії, роки, відпрацьовані на ізраїльських роботодавців, будуть втрачені для українців, оскільки вони не будуть зараховані їм в трудовий стаж на Батьківщині.
Всі спори з роботодавцем українські працівники згідно з Угодою повинні вирішувати лише в ізраїльських судах. Але не виключено, що їх депортують в Україну ще до початку суду.
Як наслідок, українці, «розчулені турботою» українського Уряду, обирають самостійний пошук роботи у більш близьких європейських країнах.
Тим часом, набір будівельників до Ізраїлю центрами зайнятості в регіонах практично провалено. Так, у Вінницькій області до Ізраїлю зголосилося поїхати лише 40 чоловік, у Дніпропетровській та Харківській – по 31 чоловіку. У решті областей не знайшлося і такої кількості кандидатів. Більше того, у деяких регіонах взагалі не знайшлося жодного охочого їхати працювати на умовах, запропонованих спільно ізраїльським та українським урядами.
