Сьогодні перед київською міською владою стоїть завдання щодо визначення стратегії розвитку та правильної розбудови головного мегаполісу країни, а також встановлення балансу між інтересами громадян та представниками будівельного бізнесу. Про повноваження столичної містобудівної ради, будівельні скандали, оновлення містобудівної документації та майбутню розбудову інфраструктури Києва редакція журналу Prof Build спільно з порталом нерухомості «МЕтри» спілкувалися з директором Департаменту містобудування та архітектури Київської міської ради та головним архітектором Києва Олександром Свистуновим.
Олександре Вікторовичу, Ви вже півтора року очолюєте столичний Департамент містобудування та архітектури і фактично є головним архітектором Києва. На Вашу думку, чи вдалося Вам за цей час якимось чином змінити вигляд міста?
За півтора року змінити місто просто неможливо. Для того, аби почалися зміни, необхідна величезна, кропітка та професійна робота. По-перше, треба змінити ставлення до Департаменту містобудування та архітектури. Він має стати найвідкритішою державною установою, де будь-яку інформацію отримати легко і немає людського фактора. Не скажу, що роботу в цьому напрямі завершено, але ми на правильному шляху і не збираємося відступати.
А які ще кроки потрібно зробити?
Необхідно, насамперед, повернути повноваження містобудівній раді. У нас абсолютна більшість скандальних забудов у середмісті жодним чином не підконтрольні міській владі. Забудовники прикриваються документами, отриманими незрозуміло яким чином від державних міністерств та відомств, і коли місто намагається зупинити такі забудови через суд, звісно ж, програє. Минулого року Київська міська рада звернулася до Верховної Ради (і я був одним із головних ініціаторів цього звернення) із пропозицією повернути повноваження містобудівним радам на місцях. Це ще раз свідчить, що ми готові брати на себе відповідальність, але за умови належних повноважень, бо важко відповідати за чиюсь недолугу політику.
Ну і нарешті вдалося зрушити з місця, – це питання Генерального плану міста-2025. Києву потрібна стратегія розвитку. Він має розвиватися, але не за фантастичним сценарієм із міфічними кордонами міста.
До речі, Ви критично висловлювалися щодо чинного Генерального плану, який було розроблено до Вашого призначення на посаду головного архітектора. Наскільки Вам вдалося вплинути на те, аби новий Генеральний план Києва зазнав змін?
Той Генплан, за яким живе і розвивається місто, важко назвати навіть близьким до реалістичного. Він враховує території, які місту не належать. Водночас мешканців уже майже вдвічі більше, ніж прогнозовано цим документом на 2020 рік. Та й кількість автівок уже у 2,5 рази перевищує заплановану. А історичний центр! Наприкінці 2018 року спливає термін видачі Мінкультом історико-містобудівних обґрунтувань, і за законом уже має діяти Історико-архітектурний опорний план, а це чи не основний розділ Генплану. Коли Мінкульт його затвердить, ми зможемо голосно сказати, що процес нарешті розпочався і наступним кроком стане прийняття Генплану. Щодо змін у проекті Генплану, то насамперед вони відбулися якраз у зв’язку зі змінами охоронних зон нашої культурної спадщини. Минулого року ЮНЕСКО затвердило збільшення буферних зон Софії Київської та Києво-Печерської Лаври, і ми це вже врахували в майбутньому документі. Новий Генплан захистить місто, його зелені зони та історичний центр від скандальних забудов. Цей документ покликаний зробити Київ комфортним для киян, поліпшити транспортну інфраструктуру, дасть зелене світло інвесторам. Та й узагалі ґрунтуватиметься на здоровому глузді, а не на примхах забудовників.
Які, на Ваш погляд, інфраструктурні об’єкти потрібно реалізувати в Києві в найближчому майбутньому?
Це насамперед транспортні об’єкти. Узяти, наприклад, Подільсько-Воскресенський міст. Це ковток свіжого повітря для 700 тисяч киян, які мешкають у Деснянському та Дніпровському районах і не з чуток знають, що таке транспортний колапс. Вдасться розвантажити Північний міст та міст Метро. Крім того, це гілка метро на Троєщину, яка дасть нове життя цьому спальному району, змусить його прокинутися.
Так само необхідно продовжувати будівництво Окружної дороги. Нині будь-який учасник дорожнього руху відчуває значний дискомфорт, коли транзитні вантажівки ускладнюють трафік у столиці. Київ – європейське місто, ми маємо запозичувати найкращий досвід наших колег. Варто в Києві робити і дороги-дублери. Скажімо, проспект Перемоги щодня перетворюється на суцільний затор, а це ж фактично швидкісна магістраль без світлофорів.
І, звісно ж, місту необхідно вирішувати питання парковок. Кожна країна пройшла цей шлях, але жодна з них не зупинилася на стадії «паркування де заманеться». Місто має отримати великі паркінги на в’їздах, щоб ті, хто щодня приїжджає до Києва на роботу, не завантажували даремно міські автошляхи. Та й у самому місті мають з’явитися сучасні підземні чи наземні паркінги, які достатньою мірою забезпечать потреби киян та гостей столиці.
Що з того, що Ви назвали, ми зможемо невдовзі побачити?
У нас існує єдина прозора система будівництва будь-якого державного об’єкта. Спочатку проходить тендер на проектування, а потім уже такий самий відкритий тендер на виконання робіт, так що за всім можна спостерігати фактично онлайн. Крім того, фінансові плани міста також є у відкритому доступі, тому і Ви, і Ваші читачі маєте змогу контролювати виконання міської програми.
Ви неодноразово висловлювалися за термінове оновлення містобудівної документації. Як просуваються справи в цьому напрямі?
На сьогодні повну картину щодо соціальної інфраструктури, інженерних мереж, щільності населення показати можуть лише Детальні плани територій. Керівництво столиці зробило важливий крок, надавши фінансування для програми зі створення/оновлення містобудівної документації, і тепер ми не залежимо від інвесторів та їхніх забаганок. Сподіваємося лишень на розуміння киян. Місту потрібні школи, лікарні, дитячі садочки, нові дороги, а не замовні протести і вузьке бачення проблеми. Суспільною думкою намагаються маніпулювати, і через претензії кількох власників гаражів Київ може не отримати, наприклад, нову дорогу. Ми всі нарешті маємо зрозуміти, що послідовний розвиток міста залежить від кожного з нас, а будь-яка позиція має бути обґрунтованою. Ті, хто розуміє справжні потреби міста, вже підтримують оновлення містобудівної документації.
Чи можете Ви те саме сказати про зонінг центральної частини міста?
Усе має відбуватися відповідно до логіки. Нарешті має бути прийнятий Історико-архітектурний опорний план, який стане основою Генерального плану, і лише тоді можна буде прийняти зонінг. Це буде важливим кроком для міста, як свого часу ‒ понад 100 років тому — це відбулося в Нью-Йорку. Саме тоді вперше було застосовано зонінг, і, як показало життя, це стало ефективною практикою. Так, Київ – не Нью-Йорк, наше місто самобутнє та самодостатнє, але ми маємо використовувати найкращий світовий досвід з урахуванням наших реалій.
У 2016 році Ви заявили, що хочете зробити все для того, аби будівельний «бєспрєдєл»у Києві відійшов у минуле. Втім, резонансні будівельні скандали дотепер відбуваються у столиці досить регулярно. Які кроки вже зроблено та які ще необхідно зробити, щоб таких скандалів принаймні поменшало?
Абсолютна більшість будівельних скандалів бере свій початок із 2010–2013 років. І якщо говорити відверто, то це робота правоохоронних органів – розібратися, як виникли ці проблеми. Міська влада робить усе, що в її повноваженнях, і навіть більше. Задля захисту міста було підписано меморандум із будівельними фірмами та поліцією, згідно з яким сторони гарантують забезпечення законності на будівельних майданчиках. І серйозні забудовники дотримаються своїх зобов’язань, бо нині для них важлива репутація, імідж. Так само і проектувальники більш відповідально почали ставитися до міського середовища, адже розуміють, що можуть втратити свою ліцензію. Якщо ця відповідальність стане масовою, у нас більше не з’являтимуться будинки-монстри.
Яким Ви бачите Київ через 5–10 років?
Київ має розквітнути! Він стане комфортним для містян та туристів і водночас показуватиме свою велич. Наше місто буде гордістю киян і потужним магнітом для тих, хто хоча б раз бачив або навіть чув про нього.
