З 1 вересня минулого року в Україні є чинними нові державні будівельні норми щодо містобудування - ДБН Б.2.2-12:2018 “Планування і забудова територій”. Відповідно до них, міста з населенням понад 100 тисяч осіб мають розробляти довгострокову стратегію розвитку транспортної системи - комплексну схему транспорту (КСТ) з перспективою на 30-40 років. КСТ повинна розроблятися місцевою владою як окремий документ на основі затвердженого генерального плану міста.
На цьому наголосив заступник міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України Лев Парцхаладзе на своїй сторінці у Facebook.
“Згідно з новим містобудівним ДБН для ефективної організації та раціонального розвитку транспортного руху у великих містах, а саме з чисельністю населення від 100 тисяч, мають розроблятися комплексні схеми транспорту. І не на 5-10 років, а довгостроково - на найближчі 30-40 років. Сьогодні наші населені пункти дуже стрімко розвиваються - села і селища перетворюються на міста, а міста, у свою чергу, - на мегаполіси. Тому при їх забудові дуже потрібно враховувати пропускну здатність транспорту, необхідну кількість парковок для жителів і так далі. Щоб не було такого, що був побудований великий ЖК, але до нього немає організованих транспортних маршрутів та під’їздів, парковок недостатньо і постійні затори зранку і ввечері, коли всі їдуть на роботу та з роботи. Тому місцева влада повинна брати на контроль це питання і вже зараз розробляти комплексні схеми транспорту для уникнення цих проблем”, - написав він.
Відповідно до діючих норм, такі комплексні схеми транспорту передбачають аналіз існуючого стану транспортної мережі, в яких входить:
- робота громадського та іншого міського транспорту,
- ефективність залізничних, морських чи авіаперевезень, автобусних, трамвайних та інших маршрутів,
- функціонування аеропортів, вокзалів, портів тощо.
Потім на основі цього визначаються подальші кроки та шляхи розвитку цієї мережі.
У КСТ повинні враховуватись:
- соціально-економічні та планувальні особливості міста,
- зростання населення і території,
- розміщення населення і його демографічна структура,
- перспективні зміни у розміщенні підприємств промисловості, будівництва, великих торгових й інших об’єктів,
- перспективний рівень автомобілізації.
